Чому в Канаді не бігають за оцінками?
«Які оцінки ти сьогодні отримала в школі?» — це звичне запитання українських батьків до сина чи доньки. Тоді як у Канаді дитину запитують: «Що нового ти навчивсянавчилася сьогодні?» Цей приклад пояснює практично все, що ви хотіли б знати про ставлення до оцінок в Україні та Канаді. То чому канадські учні не «бігають» за оцінками? Своїм досвідом оцінювання у двох країнах ділиться канадійка українського походження Андрея Кардаш.
Вона викладає англійську мову та літературу в Новопечерській школі та координує Blended Program. Це змішана програма, за якою учні 8–11 класів опановують дисципліни навчальної програми штату Манітоба, а після завершення школи отримують дипломи українського та канадського зразка. Канадський диплом допомагає учням не лише вступити в університет за кордоном, але й змінити їхній підхід до оцінок.
Оцінки в Україні vs в Канаді
Андрея Кардаш переїхала в Україну 8 років тому. Тоді її найбільше здивувало те, чому в українській школі немає зручних і зрозумілих критеріїв оцінювання, якими легко користуватися. У Канаді діє стобальна система оцінювання, і є чітко прописані «rubrics» — критерії оцінювання. Вони визначають, що повинен уміти учень, якими конкретно знаннями й компетенціями має володіти, щоб отримати той чи інший бал. В Україні також існують загальні критерії оцінювання у вигляді переліку характеристик. Проте в Канаді ці критерії оформлені в зручні таблички, які кожен педагог може відразу брати в роботу.
— Це значно спрощує роботу вчителя і знімає багато запитань із боку батьків та учнів щодо оцінок, — говорить пані Андрея. — «Ось дивися, твоє есе має таку кількість знаків, воно в цілому розкриває тему, у ньому є стільки-то помилок — це відповідає такій-то кількості балів». Для зручності, я навіть виставляю оцінки для себе в стобальній системі, а потім переводжу у 12-бальну шкалу.
Проте ставити оцінки вчителька з Канади дуже не любить.
— Оцінка — це просто цифра. Вона нічого не показує, — зізнається вона. — Значно важливіше, яким навичкам учень навчився, які компетенції розвинув, і який його чи її особистий прогрес.
У Канаді не так бігають за оцінками, як в Україні, запевняє пані Андрея. Натомість в Україні від учнів можна часто почути: «А ви поставите мені 12? Що мені треба зробити, щоби було 12?»
Щастя важливіше за оцінки: як навчаються в канадській школі
Звідки «ростуть ноги» у цієї проблеми? Здебільшого із сім’ї, — вважає вона.
— Я народилася і виросла в Канаді в українській родині, — розповідає пані Андрея, яка прожила там 27 років. — У нас була традиція вечеряти разом за одним столом. Пам’ятаю, батьки нас, дітей, запитували: «Що нового ти вивчив сьогодні? Що цікавого дізнався?» Мене запрошували на вечерю в українські родини тут, і мене здивувало перше питання: «Яку оцінку ти отримав сьогодні з математики?» Хоча правда також в іншому: учень у Канаді, навіть якщо не вступить у вищий навчальний заклад, може піти в коледж і все одно матиме достойний рівень життя. В Україні, щоб добре і чесно жити, потрібно досягти успіху, у тому числі у навчанні.
Описовий відгук
Описовий відгук (descriptive feedback) — це зручний інструмент, що показує: важлива не лише оцінка, а й особистий прогрес і здобуті знання учня. Справді, під час підсумкового оцінювання вчитель має виставити бали. Але протягом навчання звичайну оцінку можна легко поєднати з описовим коментарем або і взагалі обійтися лише ним.
Ось яким може бути описовий відгук до усної презентації учня:
«Маріє, дякую за презентацію! Я думаю, що візуальний матеріал дуже якісний та інформативний, але слів на слайдах забагато. Під час презентації онлайн глядачі повинні встигнути прочитати те, що на твоїх слайдах. Тому інформацію потрібно подавати стисліше, ніж у тебе вийшло».
Не оцінками єдиними: чому не варто гнатися за високими балами?
А ось так можна прокоментувати есе:
«Іване, супер есе! Воно показує, що ти провів дослідження і виконав завдання, яке було поставлено. Ти плавно інтегрував цитати в аргументи і зробив чудові переходи. Для наступного есе, спробуй використати більше синонімів, щоби збагатити свою мову. Гарна робота!».
«Григорію, це чудовий зразок письма! Ти виклав факти, навів свої аргументи у вступі дуже добре! У тебе, однак, бракує висновку. Висновок допомагає викристалізувати думку й ще раз нагадати її читачеві. Одна річ, яку варто врахувати наступного разу, це переходи між абзацами за допомогою перехідного речення, яке допомагає перейти від однієї теми до іншої».
Словник НУШ: Оцінювання в початковій школі
Існує дуже багато слів, окрім «добре» й «чудово», щоб зробити позитивний відгук, переконана пані Андрея.
— Якщо переді мною учень, який зазвичай усе виконує на відмінно, важливо мотивувати його розвиватися далі. Тому я можу запитати: «А як це саме можна сказати іншими словами? А які ще точки зору існують щодо цієї теми? Чому ти так вирішив?» — говорить вона. — Якщо ж маємо справу з дитиною, яка не мотивована вчитися, то перш за все варто дізнатися, чому це так. І якщо вона захоплюється спортом, а не шкільними дисциплінами, можна запропонувати їй підготувати презентацію чи есе про спорт. Також варто виділити час на уроці, щоб учень ознайомився з описовим відгуком. Адже навіть, якщо вчитель дуже постарався й написав змістовний і корисний відгук, де гарантія, що вдома учень його прочитає?
Самооцінювання
На своїх уроках пані Андрея також пропонує учням самим виставляти собі оцінки. А потім порівнювати їх з оцінкою вчителя або оцінити один одного.
— Все це змінює ставлення учня до самого процесу оцінювання. Воно показує, що в оцінюванні є момент суб’єктивності й що воно потрібне в першу чергу для самоперевірки, щоб розвиватися далі, — переконана вчителька.
Учні випрошують оцінки: що робити вчителю?
Не боятися робити помилки
Якби пані Андрея могла змінити щось в українській системі оцінювання, то хотіла б, щоб учителі перестали боятися робити помилки.
— Якщо учні будуть думати, що перед ними ідеал, який усе знає, у них може закрастися сумнів, що вони колись теж його досягнуть. А цього не повинно бути, — вважає вона.
— Тому іноді я навмисне помиляюся перед учнями. Одного разу я написала на дошці слово «red» і питаю: що воно означає? Діти відповідають — «червоний». А ще що? — питаю я. Вони мовчать. — Може «читав»? — Ні, — відповідають вони, — Слово «читав» не так пишеться! — Вони досі згадують мені, що я не знаю другої форми дієслова «читати» в минулому часі. Але тоді я можу використати це на свою користь і сказати: «Гаразд, а тепер давайте подивимося на ваші помилки!»
Підпис під фото: Вчителька англійської мови та літератури Андрея Кардаш переїхала з Канади в Україну, тому що тут вона «може бути більше тією, ким вона є».